Не дивиться Господь на чин і на положення,
Він дивиться лише на наше серце.
Він бачить в ньому все, все без обмеження,
Все, що лежить аж на самому денці:
Утрати, біль, всі радості, печалі,
І заздрості полинну гіркоту;
Він бачить те, що від людей ховаєм,
Всю злобу, ненависть, і відчай, прямоту.
Не заховається від Господа цинічність,
Брехня , зажерливість, духовна глухота.
Для того, щоб прийти до Бога в вічність,
Потрібна нам сердечна чистота.
Нас не спасуть ні чин, а ні положення,
Ні вклади у Швейцарському банкУ.
Тут, на землі, прийнять потрібно рішення -
Дорогу в вічність виберем яку.
А їх всього лиш дві є, а не більше -
Дорога з Богом, що веде у рай,
Й з дияволом,яка веде на вічні
Нестерпні муки в ад. Тож вибирай,
Поки ще є можливість і ще Євангелію
По всьому світі проповідують святу.
Час благодатний. Це цінить умійте,
Бо благодать вже може відійти.
Тож поспішіть відкрить Христу ви серце,
Віддать у Його руки все життя.
Нехай любов Христова й ці слова - усе це
Пробудить в вашім серці каяття.
Вже скоро рік новий. Старий закінчує,
Вже завершає свій нелегкий шлях.
Нехай Господь в ваших серцях засвічує
Божу любов і радість у очах.
Бажаю всім і кожному окремо
У серці мир і спокій вічний мать.
Й поки ще широко відкриті двері,
Спасіння, в серце Господа прийнять!
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 2717 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Притчи о жизни - Вера Чекой Как часто мы опускаем руки, и я сама тоже.... Перестаем бороться, жить... А просто существуем.... Но Бог дал нам жизнь не для этого... Мы не должны грустить, опускать руки, давайте творить добро, сохранять нашу душу чистой, и я уверена, что мы не пожалеем.... ;)
Проза : Нарисованный на холсте гл.1.3. - Владими́р Божий Не всем великим была присуща скромная самооценка Сократа, который не всё понимал у Гераклита, но говорил, что понятое прекрасно, а непонятое, видимо, ещё лучше. Труженики пера предвзяты в оценке творчества коллег. Лев Толстой не признавал за Шекспиром значительного таланта. Мировую славу английского драматурга считал психической эпидемией, недоразумением
