***
Я говорю до Тебе – це молитва,
Говориш Ти – я повна каяття.
Ми розмовляємо з Тобою – це життя,
Ми мовчимо з Тобою – в серці битва.
І голос з неба – так, я буду жити!
Ця мить молитви – двох світів злиття,
А без молитви мить – саме гниття.
О, як Тебе я можу не любити!
Олеся Білоус,
м. Київ, Україна
Народилася 1983р. в Киргизії в родині геологів. Після здобуття Україною незалежності разом із батьками повернулася на Батьківщину. Дитинство минуло на Житомирщині(смт. Червоногранітне). Закінчила Житомирський державний університет ім. Івана Франка (2006), Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова (магістратура,2007). Навчаюся в аспірантурі Науково-дослідного інституту українознавства на філософському відділенні. Вірші пишу з дитинства. Поетичні твори, журналістські матеріали та публіцистика друкувалися в альманахах "Зоряні роси", "Вітрила", газетах "Вільне слово", "Прапор", "Християнство", "Євангельська нива". Заміжня. Член церкви «Дім Євангелія» (ВО ЄХБ, Київ)
Прочитано 10983 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Я полюбив цей вірш за його стислість і повноту думки.
Рясних Божих благословінь тобі сестра! Комментарий автора: Дякую, рясних благословінь Вам і радості.
І слава Господу за все.
Проповеди : Праздники Господни как прообраз истории и пророчество о будущем - Николай Погребняк Просматривая записи в своем дневнике чтения Библии, я решил поделиться с вами, братья и сестры во Христе, наблюдениями о том, насколько много духовной информации несут в себе праздники Израиля. Это и великая пророческая тайна дня субботнего, и явленный в празднике опресноков прообраз истории Израиля, и предсказание первого пришествия Иисуса Христа, образно отраженное в дне приношения первого снопа, и … впрочем, давайте по порядку.
Поэзия : Вечер . - Николай Зимин Как давно все это было !
Знаю : сердце не забыло .
Не забыло сердце ночи
И пленительные очи ...
Но теперь совсем одна
У закрытого окна
Ты сидишь все и страдаешь ,
Все пеняешь на судьбу
И украдкой вытираешь
Набежавшую слезу .
