«Ось оце була провина твоєї сестри Содоми: пиха, ситість їжі та преспокійний спокій були в неї та в її дочок, а руки вбогого та бідного вона не зміцняла.
І запишались вони, і робили гидоти перед Моїм обличчям. І Я їх відкинув, як побачив оце.» (Єзекіїля 16:49-50)
Преспокійний спокій… Та чи все «окей»?
Хто насправді автор всіх твоїх ідей?
Кого ти обманиш, що «Ісусу служиш,
Якщо Його голос в своїм серці глушиш?
Преспокійний спокій, ситість і пиха…
Відвертайсь скоріше від свого гріха!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
На российских кладбищах - Людмила Солма Это очень старое мое стихосозерцательное размышление и вспомнила я о нем лишь потому, что прочла сегодня следующие слова петербуржца Александра Григорьевича Ракова:
"Суть несчастья — в нищете не только материальной, но и духовной. Для нас, не умеющих распорядиться наследием отцов и сокровищами великой культуры, эта нищета грозит одичанием..."
